***
Украинцы — восточнославянский народ, проживающий преимущественно на территории Украины. Общая численность в мире — около 45 млн. человек. Крупными диаспорами украинцы проживают также в России (2 млн.), в Канаде (1,2 млн.) и в Бразилии (1 млн.) человек. Украинский язык входит в славянскую группу индоевропейской языковой семьи. Родственные народы украинцев: белорусы и русские.
____________
.
Аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме.
Гарна, як срака навиворіт.
Або волю здобути, або дома не бувати.
Хапко з хапком знається.
А йому щодня неділя.
Страх силу одбирає.
Аби день переднювати та ніч переночувати.
Такий злий, аж в роті чорно.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Собака собаки не рве.
Аж до діброви чути ваші розмови.
Лякана ворона й куща боїться.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Аби день до вечора.
Аби голова на в’язах, а розум дарма.
Нікому на чолі не написано, хто він.
Або грай, або гроші вертай.
Або пан, або пропав.
Взявся під боки, та й думає, що пан.
А вдарило б на тебе з ясного сонця.
Аби шия — ярмо буде.
Серце ні на що не вважає — свою волю має.
Навчай інших — і сам навчишся.
В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть.
Свого не цурайся — за чуже не хапайся.
Перед смертю не наживешся.
Iноді рідко, але мітко.
От тобі далі й нічого казати — цвірінь, та й у стріху.
Не з багатством жити, а з людиною!
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Городить ні се, ні те.
Гарно колишеш, та сон не бере.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не хвались, а вчись!
Той сам себе губить, хто чужую жону любить.
Пішли мої літа, як вітер круг світа.
Гречана каша сама себе хвалить.
Сідайте, на чім стоїте!
Попав пальцем в небо.
Ївши, гріється, а робивши, мерзне.
З краси не пити роси.
Гість — як невільник: де посадять, там і сидить.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Не радій чужому горю.
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Ледве від сімох відгавкалась.
Той в бороні, а той в стороні.
Якщо раз збрехав — назавжди брехуном залишився.
Як топишся, то й за бритву вхопишся.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Хороша пісня, коли б трохи довша.
Старій бабі і на печі ухаби.
Дав дулю через кишеню.
Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носити.
Прийшов Спас — держи рукавиці про запас.
I каші не хочу, і по воду не піду.
В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
У кого є ненька, у того й голівка гладенька.
Теля в сраці, а баба довбнею маха.
Одні очі і плачуть, і сміються.
У п’яниці коли не під очима синє, так плечі в глині.
В невмілого руки не болять.
Хоч не тільна, то телись.
Чого навчився, того за плечима не носити.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Якби кури не заклювали, то ще живий би був.
Одне «сьогодні» краще двох «завтра».
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Забажалось, мов перед смертю.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
В чужих руках завжди більший шматок.
Коли боїшся, то з чимось таїшся.
Добре довго пам’ятається, а злеє — ще довше.
Зорі лічиш, а під носом не бачиш.
Де сісти, там сісти, — аби що з’їсти.
Хто ледащо, тому їсти нема що.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як додому — то й крила опустила.
Ти йому про Тараса, а він — півтораста.
Хто любить трудиться, тому без діла не сидиться.
Огню вогнём не потушиш.
Фрукти самі себе хвалять.
Лихий чоловік — як хвороба: усе запакостить.
Як є — розійдеться, а нема — обійдеться.
Як часто за шапку береться, так не скоро піде.
Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Держи копієчку про чорний день.
Правда кривду переважить.
Вдача собача: не брехне — то й не дихне.
Їжте, очі, хоч повилазьте, — бачили, що купували.
У доброго коня верстви не довгі.
Голівонька, як маківочка, хоч витруси й викинь.
Пора тобі, п’яниця, протверезиться, а гульвісі остепениться.
Скорий поспіх — людям насміх.
Борода по коліна, а розуму , як у дитини.
Зверху блищить, а в голові свистить.
Повадиться вовк у кошару ходити, то все стадо перебере.
Кожному спустити — то й на світі не жити.
Розходилась, як квочка перед бурею.
Сидить пес на сіні: сам не їсть і другому не дає.
Книга вчить, як на світі жить.
Добре говорить, але зле робить.
Хто знання має, той і мур зламає.
Язиком гори ворочає.
Пройшов вік, як батогом хляснув.
Коли правдиве діло, то говори сміло.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
Так розуміється на справі, як бик на окулярах.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Буває, що й черенок блищить.
Старого горобця на полові не обдуриш.
I між капустою гарною є багацько гнилих качанів.
Про нього слава на весь світ стала.
Гуляй, тату, — завтра свято.
Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Не мала баба клопоту, то купила порося, порося — кувік, а баба в крик.
Хто в роботі, той і в турботі.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Приший кобилі хвіст.
Дурний язик голові не приятель.
Закривіла на ногу, та не знає, на котру.
Як маєш брехати, то краще мовчати!
Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйсь!
Лінивому горб на животі, а скорому на плечах.
Йому і чорт не брат.
Погуляв, як собака на вірьовці.
Київ не відразу збудований.
Якби літа вернулись, то ще б хлопці горнулися!
Бесіди багато, а розуму мало.
Згинув, як березневий сніг.
Прийшли непрохані, то й підем некохані.
Оженився, як на льоду обломився.
Коли за все візмешся, то нічого не зробиш.
Коли миші кота не чують, то собі безпечно гарцюють.
Літо на зиму робить.
Учись змолоду — пригодиться на старість.
Вчепився, як рак.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Жінка — не рукавиця, мінять жінку не годиться.
Де не поклав, там не візьмеш.
Не так швидко робиться, як мовиться.
Сміливий сам собі кує славу.
На ласий кусок знайдеться куток.
З самого початку думай, який буде кінець.
Втікав від вовка, а попав на ведмедя.
Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Він укусить і меду дасть.
За вашим шепотом і нашого крику не чути.
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Великі діти — великі й турботи.
Бджоли раді цвіту, а люди — літу.
Любов — не пожежа, займеться — не потушиш.
Ворона й за море літала, та дурна верталась.
Розлука — теж наука!
Не взявшись за сокиру, хату не зробиш.
Сам не б’юсь, а сімох не боюсь.
Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл.
Жвавий, як рак на греблі.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
I знов за рибу гроші.
Поставили козла город стерегти.
Мертвого лева і заєць скубне.
Було, та загуло.
Як гарна молодиця, то й гарно подивиться.
Сиди, Векло, ще не смеркло.
Чи так, чи інак, а не буде з риби рак.
За що продать, то продать, аби свіжа копійка.
Прийшло махом — пішло прахом.
Захворів на хитрощі.
Не питай старого, а бувалого.
Чим хвалитись своєю силою, краще слабшим поможи.
Здоров’я всьому голова.
Діти — як квіти: поливай, то ростимуть.
Одна була хустина, та й ту в воду впустила.
Де розумному горе, там дурню сміх.
Якби у мене було пшоно та сіль, то я б зварив кашу, та жаль, що немає сала.
На чужий роток не накинеш платок.
З поганої вівці хоч вовни жмут.
Пропав — і собаки не гавкали.
Полохлива ворона і куща боїться.
Цяця, цяця — та в кишеню!
Як не гівно, то засрана тріска.
Як до роботи — дитина, а заміж — дівка.
Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Голова — добре, а дві — краще.
Дарма верба, що груш нема, — аби зазеленіла.
Високо літав, а низько сів.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
Щира правда всюди куток знайде.
Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе!
Німа, як риба.
Купив біду за свої гроші.
Добрі вісті не лежать на місці.
Рід великий, а пообідать ніде.
Глухий що не дочує, то вигадає.
Роздайся, море, — жаба лізе.
Йому пальця в рот не клади.
П’яному й калюжа по вуха.
Друзі — дзеркало одне для одного.
Не загрібай жар чужими руками!
Ледар живе, аби землі важче.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Яке частування, таке й дякування.
Хто сміється, тому не минеться.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Скільки зробив, як комар надзижчав.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Чисті черевики швидше ходять.
Подали груш, то й з-за столу руш.
Коли б могла, то в ложці води утопила б.
Від своєї тіні не втечеш.
Або рибку їсти, або на дно сісти.
Цілий день байдики б’є.
Чиє весілля, того й музики.
Лучче людям робить, ніж мачусі годить.
Шкода про те й говорити, чого не можна зловити.
Опарився, як муха на окропі.
Пішов на дно раків ловить.
Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться.
Уміє він з чорного біле зробити.
Дай яєчко, облупи та ще й в рот поклади.
Гарна година, та ні з ким полаятись.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Погано, як боїться: лиха не мине, а ще й натремтиться.
Обізвався грибом, то лізь у борщ.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Звабиш калачем — не одженеш і бичем.
Глузд за розум завернув.
Скривився, як середа на п’ятницю.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Живуть між собою, як голубів пара.
Жвавий, як рибка в річці.
Яка головонька, така й розмовонька.
Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
Тікав від диму, та впав у вогонь.
Знає сорока, де зиму зимувати.
Літом ногою копаєш, а зимою рукою візьмеш.
Що сіре, те й вовк.
Несміливий і своєї частки не одержить.
Язик має й коняка — та не балака.
Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.
Сьогодні хоч вола з’їж, а завтра знову схочеш.
Хоч не нагодувати, аби запрохати.
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Хитро, мудро, не великим коштом.
Від добра добра не шукають.
Як комар наплакав.
Добре кувадло не боїться молота.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Сидить ні в сих, ні в тих, — мов собака в човні.
Гляне — молоко кисне.
Позиченими зубами кістки не розгризеш.
Чиє навчяло б, а твоє мовчало б!
Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт.
На вовка помовка, а заєць капусту з’їв.
Перша чарка — на здоров’я, друга — на веселощі, а третя — для сварки.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Занадився журавель до бабиних конопель.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Милується сам собою, як чорт писанкою.
Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
Далеко куцому до зайця.
Дві невістки в хаті — два коти в мішку.
I коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Чорна корова, а біле молоко дає.
Поки бабуся спече книші, то в дідуся не буде душі.
Береться за діло, як п’яний за тин.
Орлиний клекіт з-під хмари чути.
Почин дорожче грошей.
У тебе розуму багато, та вдома не ночує.
Шовкова борідка, та розуму рідко.
Почати — починає, та кінчати не кінчає.
Їсть за вола, а робить за комара.
Хто любить лише себе, того люди не люблять.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Їв би паляниці, та зубів нема.
Справжня людина як не хоробра, то смілива.
Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.
Що може вродити камінна гора, коли в їй води нема.
За праве діло стій сміливо.
Чужі гріхи перед очима, а свої — за плечима.
Хто як постеле, так і спатиме.
Без роботи день роком стає.
Щедрий на батьківські гроші.
Всякій матері свої діти милі.
Тоді ціну йому взнаєш, як його втратиш.
Скаче, як теля на мотузку.
Хоч не в лад, та широко ступає.
Не все то правда, що на весіллі співають.
Батогом обуха не переб’єш.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Яке «помогайбі», таке й «доброго здоров’ячка».
Беруть завидки на чужі пожитки.
Не страши кота салом.
Якби не зима, то літо було б довше.
На других гомонять, а самі все лихо творять.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втовкмачить.
Легко почати, та нелегко кінчити.
Дешева рибка — погана юшка.
Друга шукай, а знайдеш — тримай.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Осадила, мов горщик од жару одставила.
Легко прийде — прахом піде.
Криком вогню не вгасиш.
Жінка без сраки — як село без церкви.
З цього пива не буде дива!
Засмієшся ти ще й на кутні зуби.
Рибак рибака пізнає здалека.
Люди — орать, а ми — руками махать.
Хліб усьому голова.
З ким поведешся, того й наберешся.
Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
Літа пливуть, як вода.
Щастя з нещастям на одних санях їздять.
Сміливий там знайде, де боягуз загубить.
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
У нього стільки правди, як у кози хвоста.
Треба руки підкладати, а не дарма гелготати.
Язик базікає, справам заважає.
У кого дочок сім — то й щастя всім, а у мене одна — та й щастя нема.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Що скаже, — неначе зв’яже.
У нашому полку чортма толку.
Сяк, так, на косяк, аби не по-людському!
Хвалять — не гордись, учать — не гнівайся.
Говорить прямо, а робить криво.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
Не бійся дивитись правді у вічі.
Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
Якось-то Бог дасть: батько хату продасть, псів закупить — ніхто не приступить.
Одна бджілка багато меду не наносить.
Рожа червона, та й та блідне.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Нехай над ним ворони крякають.
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.
Як напише дурень, то не розбере й розумний.
Погана та дівка, що сама себе хвалить.
Господиня: три городи — одна диня.
Якби свині роги, то людей би всіх поколола.
Для всякого діла потрібні знання.
За погані речі треба бити в плечі.
Я йому про цибулю, а він мені про часник.
П’яний — гірше скаженого пса.
Овес у трьох кожухах, та вітру боїться.
Що вимовили язиком, того не виб’єш і кілком.
Що у воду впало, те пропало.
За лежнею ніколи й посидіти.
Заховав так, що й з свічкою не знайдеш.
Як їв — то аж упрів, а як працював — то аж задрімав.
Гарно ти граєш, та танцювати неохота.
I у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
Загоїться, поки весілля скоїться.
Дметься, як пузир на воді.
Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.
Пішов по селу добувати киселю.
П’яному й кози в золоті.
Як оженився, так зажурився: треба горшки, миски і колиски.
Передав куті меду.
Не хвали день до вечора.
В гурті і каша їсться.
Крутить, як швець шкурою.
За добре слово не платять грошей, а скажеш — усім приємно.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Феся казала — обійдеться.
Яка совість — така і честь.
Якби свині крила, вона й небо зрила б.
Живи не як хочеться, а як можеться.
Одне ледаще пропаде — і то на світі полегшає.
Спарувалось двоє: одне дурне, а друге нерозумне.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Чув дзвін, та не знає, звідки він!
Iз хатини світа не оглянеш.
Шануй людей — і тебе шануватимуть.
Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.
Казала біла, що не буде діла.
З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній загубиш.
Цап і вовк — один толк.
Живіт товстий, та лоб пустий.
Перше у волок подивиться, тоді рибкою й хвалиться.
Хто багато обіцяє, той рідко слово дотримує.
Робить, як мокре горить.
Кобила з вовком подружилась, та додому не вернулась.
Потрібно, як п’ятої ноги собаці.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Сім п’ятниць на тиждень.
Не смерть страшна, а недуга.
Поперед охоти зайця не лови.
Не трать, куме, сили, спускайся на дно!
Чия відвага, того й перевага.
Погані очі все перелупають.
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Ти йому — стрижене, а воно тобі — смалене.
Розносивсь, як чорт з бубном.
Жона тримає дім за три кути, а чоловік — за четвертий.
Хто літом ледарює, той узимку голодує.
Говорить, як з рукава сипле.
Словами туди і сюди, а ділами нікуди.
В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь.
Свекруха — уїдлива муха.
Жити — Україні служити.
Білі руки роботи бояться.
Од одного берега відстав, та до другого не пристав.
Що не холод, як козак молод.
Сорока сороці, ворона вороні, — так і пішло.
Що посієш, те й пожнеш.
Тримається, як блоха кожуха.
Сонечко нас не чекає.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Де кисіль — там я й сів, де пиріг — там я й ліг.
Знають його усі, як облупленого.
Закохався, як чорт в суху вербу.
Як спиться, то не сниться.
Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.
Ані з плечей, ані з очей.
Дарма, що малий, а й старого навчить.
Хто спішить, той двічі робить.
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.
Хоч маленький, зате кусючий.
Чужим пивом весілля не одбудеш.
Одному не страшно, а двом веселіше.
Від людського поговору не запнешся пеленою.
Пожалів, як вовк порося, — від’їв ніжки та й уся.
Не міряй всіх на свій аршин.
Своя хата — своя стріха; свій батечко — своя втіха.
Влітку один тиждень рік годує.
Чорнобрива, як руде теля.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Сідайте, хай ноги для дороги!
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або жодного разу не їв.
Море перепливти — не поле перейти!
Він набалакає, що й на вербі груші ростуть.
Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
Гостре словечко коле сердечко.
Горобець — молодець, а ластівка краща.
Лиха та радість, по котрій смуток настає.
Не штука вбить крука — злови живим!
Без діла слабіє сила.
За шматок ковбаси чортові душу продаси.
Заробив кревно та й пропив певно.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Бачить глаз, а зуб не дістане й раз.
Погнався за зайцем, та коневі голову зламав.
Говорить, мов клоччя жує.
По морі плавав, а води не бачив.
Кота в мішку не торгують.
Язик без кісток: що хоче — лопоче.
Величається, як заєць хвостом.
Поле труд любить.
Умій сказати, умій і змовчати.
П’янство — в роботі не товариш.
Де болить — там і торкаєш кожну мить.
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина.
Один сам хоробрий, а в іншого слово хоробре.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.
Показує дорогу, а сам у болото лізе.
Хату руки держать.
По можливості не кривдь і мурашку.
Так біжить, аж земля дрижить.
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують.
«Поможу, поможу», а прийшло — «не можу».
Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.
Лисом підшитий, псом підбитий.
Чого Iвась не навчиться, того й Iван не буде знати.
Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров’ячим маслом народилась.
Восени і горобець багатий.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Золотоноша — кругом хороша.
Спить, а Химині кури бачить.
Співатиме півень чи ні, а день буде.
Треба, як п’ятого колеса до воза!
Старий багато знає, а ще більше забув.
Збирається, як на обід.
Голодній курці просо на думці.
Сліпій курці усе пшениця.
Не плети гівно дівці в коси.
Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.
Хто змолоду балує, той під старість старцює.
Боятися смерті — на світі не жить.
Хочеш зятечка придбати — мусиш з хати утікати.
Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили.
Носить голову тільки для шапки.
I з посміху люди бувають.
Лестощами й душу вийме.
Без вірного друга великая туга.
Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.
За царя Хмеля, як було людей жменя.
У кого що болить, той про те й говорить.
Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк — і сам у сажі.
На охочого робочого діло знайдеться.
Начебто такий великий вчений, а як придивишся — порожня посудина.
Оце надулась: наперед п’ятами обулась.
Сухар з водою, аби серце з тобою.
Видно, хоч голки збирай.
Яка яблунька, такі й яблука.
Дай курці грядку, а їй і города мало.
Не кажи «гоп», поки не перескочиш!
Оженивсь — перемінивсь.
Я йому — вісімнадцять, а він мені — без двох двадцять.
Найбільше багатство — здоров’я.
Розумний всякому дає лад.
Лінивого й ноги не носять.
Поганому животу і пироги вадять.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Здоров’я маємо — не дбаємо, а загубивши — плачемо.
Кого почитають, того й величають.
На безриб’ї і рак риба.
Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
За один раз не зітнеш дерева враз.
Ускочив, як жаба в жар.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
Давали, та з рук не пускали.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Як багацько птиць — не буде гусениць.
Одна рука в долоні не плеще.
Розуміється, як теля на пирогах.
Дурному Гаврилці усе чорнобривці.
Проміняв бика на індика.
Рив, доки жив, а по смерті його зарили.
З ледарем поведешся — горя наберешся.
У кого совісті нема — нема й сорому.
Мухи та комарі кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.
Опустив вуха, як лопух на дощ.
Не дивись високо, бо запорошиш око!
Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.
Трясе цап бороду, бо так звик змолоду.
Назад тільки раки лазять!
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
I риба співала б, коли б голос мала.
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Старий хоче спати, а молодий — гуляти.
Як «на» — то чує, а як «дай» — то глухий.
Не милься, бо голитись не будеш!
Краще пізніше, ніж ніколи.
Пішла душа в п’яти.
Зле — не снися, добре — не пнися.
Забив, як ведмедя жолудь.
Слово — не стріла, а ранить глибше.
Так то так, та з хати як?
Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.
Скупому душа дешевше гроша.
Легше говорити, ніж зробити.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.
Проти віку нема ліку.
Чужа душа — темний ліс.
Краще гляди свого носа, ніж чужого проса.
Манить, як кота мишею.
Жартувала баба з колесом, доки у спицях застрягла.
Тоді йому ціну знаєш, як його втрачаєш.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Коли пили — гомоніли, а як настав час платити — то всі поніміли.
Не по зубах мені ці горішки.
Куди вітер, туди й він.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Дай язику волю — заведе в неволю.
Що ступить, то й збреше.
Прудка ріка береги розмиває.
Немає третьої клепки в голові.
Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться.
Дружба — мов дзеркало: розіб’єш — не склеїш.
Поки суд та діло, а кошеня сало з’їло.
Що на місці лежить, то саме в руки біжить.
Менше говори — більше вчуєш.
Їж, Левку, хоч і глевко.
У кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
У сусіда розуму не позичиш.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Скільки голів, стільки й умів.
Зять любить взять, а шурин — очі мружить, та не хоче дать.
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
Листопад — ворота зими.
Що голова, то й розум.
Все любить міру.
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Від огня, води і злої жони — Боже борони.
Надувся, як сич.
Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.
Добрий початок — половина діла.
Чорт чорту ока не виколе.
Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Чим мудрий стидається, тим дурний величається.
Закрутив носом, як тертого хріну понюхав.
Коли немає сили, то й світ не милий.
Заблукав між трьох дубів.
Лежачого хліба ніде нема.
За все береться, та не все вдається.
Не роззявляй рота, бо сорока влетить!
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита.
Як дбаєш, так і маєш.
Як на пень з’їхав.
Рана загоїться, а лихе слово — ні.
Пишається, мов кошеня в попелі.
Так чи не так, а перетакувати нема чого.
Як сіль, в очі встряв.
Добрі гості, та в середу трапились.
Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші.
Грається, як кіт з мишею.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Горе тому, в кого нема порядку в дому.
Як мед — то й ложкою.
Соловей співа, поки дітей нема.
Бездонної бочки не наллєш.
Кров не вода, а серце не камінь.
Як на гріх, то й граблі стріляють.
Якби все одно, то лазили б у вікно, а то дверей шукають.
Живіт та голівка — ледарська одговірка.
Кому честь, тому й хвала.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Бовть, мов козел у воду.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Ти йому хліб, а він тобі камінь.
Присягалися сліпці, що своїми очима бачили.
Без вітру і трава не шелестить.
Перетреться, перемнеться, та й так минеться.
Перейшов на ліки — пропав навіки.
Скупий, якби міг, то б два рази одне їв.
I золота клітка для пташки неволя.
Плачте, очі, хоч довіку по доброму чоловіку.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Просить покірно, наступивши на горло.
Кликав вовк козу в гості — та йти не хоче.
Гониться за лисицею, а стріляє зайця.
Тільки зірок з неба не зніма!
Горе — що море: ні переплисти, ні випити.
Розуміється, як глуха в танцях.
Легко обіцяти, та важко виконувати.
Розжуй, та ще й в рот поклади!
Редьці до цукру нічого рівнятись.
Так дрижав, що аж употів!
Людині потрібна людяність.
У чужу душу не влізеш.
Щира праця мозолева.
Як у лісі гукнеш, так і відгукнеться.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.
Родився малим, виріс п’яним, умер старим — і так прожив, що й світу не побачив.
Що маєш казати — то поперед обмірковуй.
Високий — як дуб, а дурний — як пень.
За сиротою журба за журбою.
Раденький, що дурненький.
Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить.
Старається, як мурашка.
За бджоли не скажу, а мед солодкий.
Набрався сорому, що й світу не бачить.
Спить, хоч з гармати стріляй.
Як жениться — то мостом стелиться, а як ожениться — то кісткою в грудях стає.
Лежачий зайця не впіймає.
Я не я й и рука не моя.
I хитрого лиса можна зловити.
Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Підеш туди, куди Макар телят не ганяв.
Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.
Силою не буть милою.
Що комар — то й сила.
Чого крутишся, як гімно в ополонці?
Живи скромніше, так усім будеш миліший.
Задер носа — й кочергою не дістанеш.
Хвалились, хвалились — та під гору і звалились.
Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти.
Федора має свої одговори.
Людям язиків не зав’яжеш.
Не кожна ж Ганна й гарна!
З великої хмари малий дощ буває.
I сила перед розумом никне!
Кожна голова має свій розум.
В роботі «ох», а їсть за трьох.
Охота гірш неволі.
Федоту не страшна ніяка робота.
Горілка з ніг людей збиває.
Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.
Не пхайся поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти!
Чим багаті, тим і раді.
Горілка — усьому доброму злодійка.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Його і муха крилом вб’є.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Розуму палата, та ключ від неї загублений.
Жінка не черевик — з ноги не скинеш.
Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Розбирається, як баран в аптеці.
Був кінь, та з’їздився.
I сова хвалить своїх дітей.
Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.
Казали люди: квач притикою не буде.
Що голова, то розум.
Дурень думкою багатіє.
Хочеться, як голому на вулицю.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питай.
Зелене, як рута.
Кому весілля, а курці смерть.
Як гороху, тих знайомих: куди не піду, то випхнуть.
Держи голову в холоді, а ноги в теплі — будеш жить вік на землі.
Старий, а розуму за дитину не має.
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Який стук, такий грюк.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Після бійки кулаками не розмахують.
Так потрібно, як діра в мості!
Не та мати, що народила, а та, що вигодувала!
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Чепурненька, як мазничка.
Юхима шукає Хима, а Юхим біля неї.
Щастя знає, кого шукає.
I сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Танцювати не хочеться, та черевички просяться.
Не питай, бо старий будеш!
Пожалів вовк кобилу — залишив хвіст і гриву.
В сраці був, гімно видів.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
Як на своєму язику не вдержиш, то на чужому не втаїш.
Ще не зловив, а вже поривається скубти.
По правді роби, по правді й буде.
Федорові — пряжа, а комусь пропажа!
Січень — року початок, а зими середина.
Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків.
Що інше сільце, то інше слівце.
Його мати моїй матері двоюрідна Параска.
Розумний научить, а дурень намучить.
Один дурень зіпсує, що й десять розумних не виправлять.
Наморочився до самого підборіддя!
Тримай язик за зубами.
Як був квас — то не було вас, а як настало квасило — то і вас розносило.
Загубилась, як голка в сіні.
Їсти — не срати, можна почекати.
Коли п’яниця в кафе скаче, то жінка дома плаче.
Не буде Галя — буде другая.
Казав сліпий до глухого: «Слухай, як безрукий голого обдирає».
Ранок вечора мудріший.
Як гуляв, так гуляв, — ні чобіт, ні халяв.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Що в тебе вийшло — тарантас чи дишло?
Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою — ані до порога.
Їв би очима, та душа не приймає.
Очам видно, та ногам обридло.
Далеко п’яному до Києва!
Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися.
Згаяного часу і конем не доженеш.
Нащо вороні великі розмови, коли вона знає своє «кра»!
Щастя добре, а правда краще.
Злодія не бити — доброго губити.
Синиця пищить — зиму віщить.
Щоб ти крізь сонце пройшов.
Під жабою лід розстає, — піді мною мерзне.
Сім’я міцна — горе плаче.
Скромність прикрашає людину.
Що маємо — не дбаємо, втративши — плачемо.
Сміливий скрізь переможець.
Дивиться лисицею, а думає вовком.
Верба хоч і товста, але зсередини пуста.
Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере — і чорт не розбере.
Накрився, мов лисиця хвостом!
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Свасі перша чарка й перша палка.
I за соломину вхопиться, хто топиться.
Кидається скаженим собакою.
Совість гризе без зубів.
За вушко та на сонечко.
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.
Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
I сонце свої плями має.
Менше обіцяй — більше роби.
Одної смерті не минеш, а двох не буде.
Літо збирає, а зима з’їдає.
Посеред зими і льоду не випросиш у куми.
То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи!
Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
Терен груш не родить.
Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.
Хто що вміє, те і діє.
Багато диму — мало тепла.
Підстреленого сокола й ворона клює.
Без вогню пече.
Чоловік без пригоди не проживе.
Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки сини.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
Нема лісу без вовка, а села — без лихого чоловіка.
Густо дивиться, та рідко бачить.
Від лося — лосята, а від свині — поросята.
Кожний майстер колись був невмілий.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Незваному гостю місце за дверима.
Він такий, що з вареної крашанки курча висидить.
Намолов сім мішків гречаної вовни.
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі.
Хвальби — повнії торби, а в торбі нема нічого!
Гість хоч не довго буває, та все примічає.
Я з тобою — як риба з водою.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Голодній кумі хліб на умі.
Чужим добром не збагатієш.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Краще тепер, ніж у четвер.
Як сам добрий, то добром і тобі відповідають.
Поганому виду нема стиду.
З бика не надоїш молока.
Iз щастя та горя скувалася доля.
Аби розум — щастя буде.
Одне — творити язиком, а друге — перти плуга.
Янгольський голосок, а чортова думка.
Вдача овеча, по-овечому й мекече.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Великий дуб, та порохнею напханий.
З гори — далеко, на гору — високо, краще — ніяк.
Пищить снігур — скоро зима буде.
Розум за гроші не купиш.
Хто не сіє, той не жне.
Живий про живе й думає.
Учений шпак говорить всяк.
Воду п’ють, а голова з похмілля болить.
З-під стоячого підошву випоре.
Злякався, аж у п’яти закололо.
I хитрого лиса можна зловити.
Треться, мнеться, — думає, минеться!
Пустився в бійку — чуба не жалій.
Як п’ян — то капітан, а проспиться, — то й свині боїться.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
По роботі майстра впізнають.
Боязливому по вуха, сміливому — по коліна.
Дружба дорожча за золото.
Молода на всі сторони гнеться.
Старої любові й їржа не їсть.
Ти йому плюй межі очі, а він каже — дощ іде!
Лінь — гірше хвороби.
Пішов по шерсть, а вернувся сам острижений.
Як випили варенухи, то й загули, наче мухи.
Заліз, як муха в патоку.
Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне.
Помастили губи медом, а облизати не дали.
За грамотного не розписуйся.
В очі любить, а за очі гудить.
Один палець — не кулак.
Дурного Кирила і Химка побила.
Зароблений сухар краще краденого бублика.
Носиться, як дурень з писаною торбою в будень!
Вали кулем — потім розберём.
Хоч голий, зате в поясі.
Два коти в одному мішку не помиряться.
Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай.
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Кричить, як ворона над курчам.
Старе — як мале: що побачить, того й просить.
Від малих дітей болить голова, а від великих — серце.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче.
Для вашого Федота не страшна робота.
Дірявого мішка не наповниш.
Не так лінь, як не хочеться!
Пройшов вогонь і воду.
Голова — як казан, а розуму — ні ложки.
Живий, аж шкура на ньому горить.
Гора мишу вродила.
Щастя без розуму — торбина дірява.
У ворожки лікуватись — без здоров’я залишатись.
Їж, Мартине, мати не підкине.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Гучно, бучно, — а п’яти мерзнуть.
Вже не в одній чарці денце бачив.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Сів, як більмо на оці.
Сам собі чоловік не ворог.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
Брехень багато, а правда одна.
Так біжить, аж земля дрижить.
Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Добре слово краще за цукор і мёд.
Говорив Мирон рябої кобили сон.
Не страшно ні хмари, ні грому.
Голою сракою по рапатій дошці.
Ротом дивиться — нічого не бачить.
З-під живого п’яти ріже.
Бережи, як ока в лобі.
Гулі не одного в постоли взули.
Не такий чорт страшний, як його малюють!
Хвалькові не щастить.
Згадала баба, як дівкою була.
Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Як голова без голови, то й ноги не ходять.
За царя Панька, як була земля тонка, — пальцем ткнеш та й воду п’єш.
Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться.
Краще спробувати, ніж дивитися.
Старий кіт, а масло любить.
I граб, і дуб від малої сокири пада.
Хвалить, як медом мастить.
Стук, грюк, аби з рук!
Слово старше, ніж гроші.
Слова, як мед, діла, як полин.
Пар кісток не ломить.
Його хоч до сала прив’яжи, то все буде, як драбина.
Сказано — велика птиця, як горобець!
Мокрого поліна вогонь не лиже.
Знає, на чому світ стоїть.
Йому, як з гуски вода.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Який Сава, така й слава.
Які літа — такий розум!
Часто так буває: один вину свою на іншого звертає.
Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь.
I сам не гам, і другому не дам.
Його і в ложці не спіймаєш.
Ото-то горе, що риба в морі.
Що було, то мохом поросло.
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
I з сивою бородою не все розум приходить.
Як проголодається, то хліба дістати здогадається.
Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
Солом’яний парубок золоту дівку бере.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
У заздрості на все великі очі.
Кисіль зубів не псує!
Щоб дати пораду, треба казати до ладу.
Язик до Києва доведе.
Сиди, Тетяно, бо ще рано.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Час на часу не стоїть.
Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Всього буває на віку: по спині, і по боку.
Маленька правда всі неправди переважить.
Спасибі за обід, що наївся дармоїд.
Казала Настя, як удасться.
Золоті гори обіцяє.
Піймав смаленого вовка.
Щоб на тобі шкура загорілась.
Обіцяного три роки ждуть.
Дурному свого розуму не вставиш.
Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.
Одна мати родить, та не один розум дає.
Слова пристають, як горох до стінки.
На тобі, Данило, що мені не мило.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
З їжака не буде бика.
Розбалакались, як свиня з гускою.
Сів, як чиряк на боці.
Поки не упріти, поки не уміти.
Прирівняв солов’я до зозулі.
Лихо по людях ходить, не по лісі.
Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.
В очереті шукає сучка.
Були б пиріжки — будуть і дружки.
Сонце низько — вечір близько.
Щука пропала, а зуби залишились.
Горілочка — кума, зведе хоч кого з ума.
Яку йому кару дати? — оженить його, то й буде знати!
Кожна пташка своїм носиком живе.
Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на діло скупий.
З добрим дружись, а лихих стережись.
Як руками одняло.
Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться.
Робота спільна — як пісня весела.
Лучче в латанім, ніж у хапанім.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
I свиня літала б — та неба не бачить.
Не думав, не гадав, як у біду попав.
Язик мій — часом ворог мій.
Залив за шкуру сала.
Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим.
Одне хороше слово і в лютий мороз зігріє.
Крадене не йде на користь.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Що в серці водиться, то на язику не втаїться.
Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.
Або зиск, або втрата.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїми знаннями.
Воскова вдача: аби до тепла, так і тане.
Співає, як порося в тину.
I будень, і неділя — лінивому все безділля.
Подивився, мов кислицю з’їв.
Поки знайде, то й сонце зайде.
Роби на дворі — буде й в коморі.
Тямитиме науку до нових віників.
Рости, сину, хоч дурний, аби великий.
Як кота дома нема, то миші по столу бігають.
Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька.
Два недужих сіли та й хліб з’їли.
Носиться, як кіт з салом.
Як з дурнем тягаться, краще відцураться.
Лихий доброго псує.
Танцюй, Мар’яна, поки не викопалась яма!
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Так любить, як порох у оці.
Дурний, дурний, а об вугол не б’ється.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Говори до гори, а гора — горою.
Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.
Не носи сміття під чужу хату.
Розумний бачить правду, чесний не порушує слова.
Хоч гірше, аби інше.
I залізо ржа з’їдає.
Хапай, бабо, решетом сонце.
Такий тупий ніж, що й киселю не ріже!
Велика гуля на рівному місці.
Жив, як пес, загинув, як собака.
Третій день, як лежить, а дев’ятий хліб кінчає.
На вовка неслава, а їсть овець Сава.
Як є голова, то й носи здоров.
Свій своєму лиха не мисле: як побачить на сухому, то в болото тисне.
Юга йде, — чи не димить де.
Шкода про те говорити, чого не можна зробити.
Ось вам, дядьку, шапка і рукавиці, — гуляйте у нас ще.
Як дурень з печі.
Кому не віриться — нехай подивиться.
Кожний кулик у своєму болоті велик.
Все купиш, лише тата й мами — ні.
В криницю воду лить — тільки людей смішить.
Ледачому завжди тяжко.
Любить, як вовк порося.
I кума сором, і хліба жаль.
Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.
Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Себе любиш — людей губиш, себе хвалиш — людей ганиш.
Просили на дорозі, щоб не були на порозі.
Умілому всяка робота легка.
Живуть між собою, як риба з водою.
Вміння і труд все перетруть.
У страха очі великі.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Хитрощами недовго проживеш.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.
Недовго вже йому ряст топтати!
В лісі був, а дров не бачив.
Баба знехочу ціле порося з’їла.
Як не переплатиш — то й не купиш, як не спустиш — то й не продаси.
Чорну душу милом не відмиєш.
Де два сваряться — третій користується.
Сидить, як убогий за дверима.
Як з гілля зірвався.
Бачить так, як та сова вночі.
Багато, хоч греблю гати.
Проміняв шило на мотовило…
Не бери чужого нічого — не будеш боятися нікого.
Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти.
Поїхав погостювать, а прйшлось горювать.
У нього грошей, як у жаби пір’я.
Земля — трудівниця, аж парує та людям хліб готує.
Недаремно говорять, що діло майстра боїться.
Сметаною вареників не зіпсуєш.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Щасливо там жити, де гуртом робити.
На поганенький животик і мед не йде в ротик.
Цвітуть наші діти, як пишнії квіти.
Не хоче, як коза сіна.
Не шукай вроди, а шукай доброти.
Збираються, як убогий на кисіль.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
Там вовк не бере, де сам живе.
Лежить, наче камінь на душі.
В чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу.
Шила в мішку не сховаєш.
Під золою і жару не знайти.
Який Яків, стільки і дяки.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
I за холодну воду не візьметься.
Попав, як сліпий на стежку.
Нехай буде гречка, аби не суперечка!
Батога з піску не сплетеш.
Товчеться, як Марко в пеклі!
Сидить дід на стільці, обуває постольці, а баба мордується, що в чоботи не взується.
Ну й пара! — чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх не спарував.
Роби до поту, а їж в охоту.
Розум — скарб людини.
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Кому пироги й млинці, кому гулі та синці.
Від ледачого чую, то й не дивую.
Сват не сват, а так добрий чоловік.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
Всрайся, та не дайся.
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
Пізно берегти вино, коли бочка порожня.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Гіркий тому вік, кому треба лік.
Кива головою, мов сухий опеньок.
Світ великий — було б здоров’я!
Слово до слова — зложиться мова.
Таке говорить, що собака й з маслом не з’їсть!
Нема там добра, де порядку нема.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Це йому й за вухом не свербить.
Зліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
Iз рук все валиться в біді.
I злодія не було, а батька вкрадено.
Стидно, аж вуха в’януть!
Посієш вчасно, збереш рясно.
Такий добрий, що в ложці води втопив би.
Краденим добром багатий не будеш.
Стид хоч і не дим, а очі виїсть.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Брехливу собаку далеко чути.
Красавиця, що з-під столу кусається!
Що не скаже, то все півтора людського.
Якби сам був білий, то б не чорнив другого.
Багато галасу даремно.
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Стида, як у тої кобили, що воза побила.
Яка пшениця, така й паляниця.
Схопивсь, як ошпарений.
Які мамка й татко — таке й насіння.
Свого «спасибі» не шкодуй, а чужого не чекай.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
На любов і смак товариш не всяк.
Годяще на віник та на смітник.
Хто кого любить, той того й голубить.
На цьому далеко не поїдеш — де сядеш, там і злізеш!
Добрі ті зуби, та кисіль їдять.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить.
На свіжий цвіт і бджола літає, а зів’ялий обминає.
Їсть, п’є та байдики б’є.
Як захоче коза сіна, то до воза прийде.
Вона співає, як муха в глечику.
Чого собі не зичиш, і другому не бажай.
У Сірка очей позича.
Вірний друг — то найбільший скарб.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Пішов глечик за водою, та й пропав там з головою.
Не то що наївся, а і в пазуху набрав.
Не завжди коту масниця.
Добра кума, та розуму нема.
Сніданок — перехватка, а грунт — обід.
Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде.
Уміла готувати, та не вміла подавати.
Що ті гроші, як чортма в голові.
Це ті пани, що в самоварі куліш варять.
Колос повний до землі гнеться, а пустий — угору пнеться.
Шалёная муха вкусила за вухо.
По бороді текло, а в роті сухо було!
Буде утіха, як з дірявого міха.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне.
Як до праці — руки дрижать, а чарочку добре держать.
Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
Хвалько — пуста людина.
Узявся за гуж — не кажи, що не дуж.
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Iзнехотя з’їв вовк порося.
Без мила голить.
Користі від нього на два кроки, та й ті щербаті.
По готовій роботі і обід смачніший.
Ледачий свята пильнує.
Всякий свого щастя коваль.
Як до діла — так і сіла.
Легко сказати, але зробити — годі.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Мур не проб’єш пальцем.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Жаліє, як кота об лаву.
Набрид гірше гіркої редьки!
Через одну погану вівцю отара пропадає.
Це буде, як на долоні волосся виросте.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Не дай, Боже, ледачому та ще й хвороби.
Глибока вода не каламутиться.
Дивиться, як вовк на козу.
Ото, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я вас!
Давніх друзів забувають, а при горі споминають.
Яка грушка, така й юшка.
Дурна, як овечка: не скаже ні словечка.
Такий, що і в ступі не влучиш!
Любиш — люби, а не любиш — не води.
Ні нам, ні вам, ні добрим людям.
Скромних скрізь поважають, а хвальків зневажають.
Всякий молодець на світ образець.
Той сказав на глум, а він узяв на ум.
Гірко ковтати, та шкода вертати.
По хаті ходить, а дверей не знайде.
Не нашого пера пташка у Iвашка.
Давали, та з кишені не виймали.
Діла на копійку, а балачок на гривню.
Надувся, як жаба під пеньком.
Потрібну річ далеко не клади.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
Слово — не горобець: випустиш — не піймаєш.
Не так-то він діє, як тим словом сіє.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Що не складно, то не ладно.
Нагодують калачем та й в спину рогачем!
Раз обпечеться, другий — остережеться.
Гарно сміється той, хто сміється останній.
Життя, як терниста нива, — не пройдеш, ноги не втомивши.
Праця людину годує.
Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити.
Журба сорочки не дасть.
Діти плачуть, а у матері серце болить.
Восени і курчатам корми будуть.
Стругав, стругав, та й перестругав.
Нова мітла гарно заміта.
Розумного на покуті саджають для честі, а дурня — для сміху.
Прип’явся, як реп’ях до кожуха.
Прилип, як шевська смола до чобота.
I в лиху годину не кидай дружину!
Черево — не дерево: роздасться.
Між воронами — будь вороною, між солов’ями — співай солов’єм.
Пішла по масло, — та й в печі погасло.
Глухий, як тетеря.
Не навчив батько — не навчить і дядько.
Горілка без вогню розум спалить.
Не дурний крук пустити з рук.
Живе, як у батька за пазухою.
Шилом моря не нагрієш.
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Це тоді буде, як рак свисне.
Брехун на всі заставки.
Скільки світа — стільки й дива.
Де багацько няньок, там дитя каліка.
Хоч річка й невеличка, а береги ламає.
За спрос грошей не беруть.
П’яний та дурний — рідні брати.
На те й голова, щоб у ній розум був.
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме.
П’ять днів нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.
Лукавий, як не мудрує, а все не заплутається в свої тенета.
Ляпає язиком, як постолом.
Старий, як світ.
Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приточиш.
Коханий — сім разів у сраку пропханий.
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики!
Як з гуски вода.
П’яному гори немає — усе рівно.
Щоб узнати чоловіка, треба з ним пуд солі з’їсти.
Не копай іншому яму, бо сам упадеш.
Ночвами моря не перепливеш.
I по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.
Полохливий заєць і пенька боїться.
Од ледачого поли вріж та тікай.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб піднімає.
Плив, плив, та на березі й утопився.
Сім синів годую, всім і щастя готую.
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.
З брехні люди не мруть, та вже їм більше нема віри.
Є квас, та не для вас.
Скупий удвоє платить, а лінивий два рази робить.
Щастя має ноги, а біда роги.
Виміняв шило на швайку.
Мов спасівська муха, усім очі виїдає.
Лучче годувати, як поминати.
Риба смердить від голови.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Лежить, як галушка.
Кому що, а курці просо.
I від солодких слів буває гірко.
Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.
Як заспіває, то й волос в’яне.
Старість — не радість, а смерть — не весілля.
Нема кращого друга, як вірна супруга.
Росте, як на дріжджах.
Це було за короля Горошка, як було людей трошки.
Розумний батько сина спитати не соромиться.
Захочеш пити — підійдеш до струмка.
Дядько — не батько, а тітка — не мати.
Юхим вийшов із води сухим.
Сокіл вище сонця не літає.
Сало гамкнув та на кота звернув.
В очах мигтить, а в голові свистить.
Роздайся море, — тріска пливе.
Дурний на санях дрижить, а кожух під ним лежить.
Хто людей питає, той і розум має.
Йдучи по чужу голову і свою неси.
Чим більше насолить сусіду, як не язиком?
Зробив так, що й комар носа не підточить.
Своїх не страхай, а наші й так не бояться!
Засватана дівка усім гарна.
Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.
Треба знати, де що сказати.
Ждали, ждали, та й жданики поїли.
Лінивому все ніколи.
Сидить, як морква в грядці.
I півень на своєму смітті гордий.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
I тяжко нести, й шкода кинути.
Вертиться, як сорока на тину.
Його й кури загребуть.
Послухай дурного, то й сам дурним станеш.
Щастя біжить, а нещастя лежить.
Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.
Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Рожі без колючок не буває.
Ні б’є, ні лає, та ні про що й не дбає.
На ловця і звір біжить.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Швидкий, як черепаха.
Схожий, як свиня на коня, — тільки шерсть не така.
Чужий кожух не гріє.
Од поганого зерна і кури сліпнуть.
Журавель у небі, а ти йому вже ціну встановлюєш.
Чорт біса і з-під купини бачить.
Язиком — ось я! А на ділі — свиня.
З дурнем зчепитись — дурнем зробитись.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Чуже переступи, та не займай.
З сином сварися — за стіл берися, а з зятем сварися — за двері берися.
Шиє, поре — ниткам горе.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
У дурного півня — дурна й пісня.
Так мені вподобалось, як вовкові весільна пісня.
Біля сухого дерева й сире горить.
Одному не під силу — клич товариша.
Покинув живе і пішов шукати мертвого.
Страху нема там, де його не бояться.
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга!
Отак: той у ріпу — той у мак.
Що написано пером, то не виволочиш валом.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Ховається від роботи, як собака від мух.
Прощай розуме, як з горілкою зустрівся.
Згадала баба дівич-вечір.
Куди — голка, туди й нитка, куди чоловік — туди й жінка.
Йому брехати, що собаці мух хапати.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.
Стукотить, гуртотить — комар з дуба летить.
Куди дерево підрубане, туди воно і пада.
Що там і говорить, коли нічого й балакать.
Здибав його, як чайку на гнізді.
Рожа і в терну гожа.
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Показалась за сім вовків копиця сіна.
Як прийшли жнива — я чуть жива, а як прийшли покрова — я стала здорова.
Той діло зробив, хто його завершив.
Знає кума — знає півсела.
На мені покатаєшся, як на їжаку!
Очима світить — боком душу тягне.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
I риби наловить, і ніг не замочить.
Спасибі за рибу, а за раки нема дяки!
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить.
Розумну річ приємно й слухать.
Сім глаз — алмаз, чужі руки — круки.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Сери-перди-грійся.
Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь.
Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає.
Носиться, як баба із ступою.
Нашим глазам не перший базар: гірше було, та перелупали!
Сміливого куля боїться!
Чесне діло роби сміло.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Сліпому як не світи, все пита — куди йти.
Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав.
Коли моє не в лад, то я з своїм назад.
Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче.
Такий язик, що й на припоні не вдержиш!
Дурням закон не писаний.
Що схопив, те й змолов.
Правда своє візьме.
Не одяг красить людину, а добрі справи.
Пнеться, як жаба на купину в гарну годину.
Не дай Бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
Заховався у закапелку, а хвостика й видно.
Скажи мені, хто твій товариш — тоді я скажу, хто ти.
Таке слизьке, що й двома руками не вдержиш.
Чужими руками добре гада ловити.
Приніс з бублика шнурочка.
Оце пропав, як з мосту впав!
Силою не хвались — краще трудись.
Коли не пиріг — то й не пирожися, коли не тямиш — то й не берися.
Тьопай, Мартине, мати ще підкине.
Густа каша дітей не розгонить.
Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.
Трудова копійка годує довіку.
Добрався, як кіт до сала.
От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх шука.
Не все так сталося, як жадалось.
Жона — княжна, а хата не метена.
Чоловік та жінка — одна спілка.
Сердитого спиняти — гірш роздратувати.
Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.
Правда світліша за сонце.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Тяжко нести, та шкода кидать.
Хапало в хапиці, хапиця — по пиці.
От гостював, — насилу з душею вирвався!
Де люблять — не части, де не люблять — не ходи.
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.
Хто не має, той не губить.
Розуміється, як вовк на зорях.
Зима без снігу — літо без хліба.
Їй кажеш «ячмінь», а вона каже «гречка».
Хоч помирає, а всё-таки пальцем киває.
Шабля ранить голову, а слово душу.
Борода не робить чоловіка мудрим.
У чужій руці завжди шматок більший.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Лякали щуку, що в озері її топити будуть.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Кожному овочеві свій час.
З-за вугла мішком прибитий!
Не трать ходу до поганого роду.
Були у кози роги, та стерлися.
Котові — жартушки, а миші — смертушки.
При тобі — і душа в тобі, а без тебе — і душа з тебе.
Зловив зайця за хвіст.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Вовна, не вовна, аби кишка повна.
Що інша хатка, то інша гадка.
Краще з розумним два рази загубити, як з дурним раз знайти.
Пішов, як за море срати.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Обіцянка — цяцянка, а цяця й досі в кишені.
Як грибочки, ростіть, діточки.
По воді ходить, і пить просить.
Чим далі в ліс, тим більше дров.
Щоб знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Гора з горою не зійдеться, чоловік з чоловіком — завжди.
За деревами й лісу не бачить.
Багато снігу — багато хліба.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Поле словами не засівають.
Одна ластівка не робить весни.
Дурному море по коліна.
Шляхом свободи йти — до щастя прийти.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Ясні очі, та чортові думки.
Правда і в морі не втоне, і в огні не згорить.
Чисто бреше, що й віяти не треба.
Хто багато робить, той і багато знає.
Шукає вчорашнього дня.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Перш ніж одружитись, треба роздивитись.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Хто під ким яму копає, той у неї сам попадає.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Сила та розум — краса людини.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Отакі, матінко, лихії люди: як напали на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась.
На іншого примова, а про себе ні слова.
I сорока розказує, та толку мало.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде.
Жалів яструб курку, доки всю оскуб.
Полову їсть, а фасону не втрача.
Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.
Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.
Хитрий, як лисиця.
З малої хмари великий дощ буває.
Крутиться, як дзига.
Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.
Гнила дошка цвяха не приймає.
Цап — не скотина, зять — не людина, а невістка — чужа кістка.
Віділлються вовкові овечі сльози.
Вітер свище в голові.
Брехнею хліба не їсти.
Умів красти — умій і очима лупать!
Поспіхом та швидко — мети не досягти.
Ростом з Iвана, а розумом з болвана.
Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови.
Краще один мудрий, ніж десять дурних.
Хочеш троянду зірвати — не бійся колючок.
Погані слова шкодять тому, хто їх говорить.
В чуже просо не пхай носа.
Що в молодості навчишся, то на старість як знахідка.
Він і комара не скривдить.
На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.
Що знає кум, те знає кумова жінка, а вже від неї і все село.
Що край — то звичай, що сторона — то новина.
Смерть не за горами, а за плечами.
Добре діло — правду говорити сміло.
Що сьогодні утече, то завтра не зловиш.
Вибирала дівка, та вибрала дідька.
Було б здоров’я — все інше наживем.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця.
Розумна дитина в батьковій свитині.
Криком дуба не зрубаєш.
Як твоє не мелиться, не бігай з кошиком.
Як не стане — то батько дістане, як не буде — то мама добуде.
Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає.
Не каша годує, а ложка.
У вічі — як лис, а поза очі — як біс.
Сяка-така напасть, а спати не дасть.
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Жаба — і на вола рот роззявля.
Тіло обіймає, а душу виймає.
Їх сам чорт не розбере!
Один цвіт не робить вінка.
На язиці медок, а на думці льодок.
Я йому слово, а він мені десять.
Розум хоч маленький зате свій.
Все минеться, одна правда останеться.
Правда кривди не любить.
Де руки й охота, там скора робота.
Що винен — оддати повинен.
Світить місяць, та не гріє.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Вмій пожартувати, знай, коли і перестати.
Під гору навскач, а на гору хоч плач.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Маєш голову, май ще й розум.
Кому легко на серці, до того увесь світ сміється.
Малі діти — малий клопіт, а підростуть — буде великий.
Вертиться, як муха в окропі.
Впав у біду, як курка в борщ.
Заміж іти — не дощову годину перестоять.
Дивиться звисока, а нічого не бачить.
До роботи — в Гриця порвані чоботи.
На правду небагато слів треба.
Глечик пополам — ні тобі, ні нам.
Діло майстра величає.
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Сміливим відвага володіє.
При добрій годині і дурень човнем правитиме.
Жартуй, глечику, доки не луснув.
З чужого похмілля голова болить.
Поки маленькі — то й рідненькі, побільшали — погіршали, а оженилися — сказилися.
Один хліб завше приїсться.
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
Не купити ума, як нема.
П’ятами накивав, — аж залопотіло.
Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає.
Гарне життя: як собаці на прив’язі.
Осла впізнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня — по балачках.
Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач.
Тиха вода греблю рве.
Що город — то норов.
По твоїх справах про тебе судять.
З дурнем каші і не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
Роззявив рот, як вершу.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
Вовка не вбив, а вже шкуру продає.
З його помочі, як з осики груш.
Се така, що не вступить нікому й п’ятака.
Розбирається, як свиня в апельсинах.
Стільки з нього користі, як з чорта смальцю.
Пізнаєш дурного по реготу.
Iнший торочить, як дратвою строчить.
Семеро одну соломинку піднімають.
Поки зайця вб’ють, то вола з’їдять.
Пішов посол та й упав у розсол.
Доброму і добра пам’ять.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
Поміч у свій час — як дощ у засуху.
Це мухи коня з’їли, а вовк лише помагав.
Молоді сваряться — тішаться, старі сваряться — казяться.
Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш.
Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.
Розумна голова, та дурному попалася.
Пройшов крізь сито і решето.
Про мене, Семене, аби я — Iван!
Брехали твого батька сини та й ти з ними.
Правда та кривда — як вогонь та вода.
Щоб лиха не знати, треба рано вставати.
Риба не без кості, а чоловік не без злості.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Біда вівцям, де вовк пастушить.
Високий до неба, а дурний, як треба.
Що ти за велика цяця?
Хто рано встає, тому Бог дає.
Без Гриця й вода не освятиться.
Живуть, як кішка з собакою.
Солов’я баснями не годують.
Сталь гартується у вогні, людина — в труді.
Коли став робить, то байдики не бить.
Всім по сім, а мені таки вісім.
Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив.
Погане порося і в петрівку мерзне.
Хороша чутка далеко чутна.
Чужому лихові не смійся.
З козла ні шерсті, ні молока.
Будеш трудитися — будеш кормитися.
Ласий, як кіт на ковбаси.
Чхали, чхали, — та на степу й ночували.
Гуляє, як риба в морі.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Гризе, мов іржа залізо.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
Сильніш від кішки нема для мишки.
Шастає, мов миша у пастці.
Усякому на старість розуму додасться.
Прийде врем’ячко — достигне яблучко й саме відпаде.
Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає.
Не в свої сани не лізь!
Договір дорожче за гроші.
Нічим нічого і не зробиш.
Біль без язика, але каже, де болить.
Так його люблять, як собаки старця.
Без охоти нема роботи.
I стіни мають вуха.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хитрує, як собака за вечерею.
Раз літо родить.
Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
Як не надолужив на спанні, то на взуванні.
Скрипливе дерево довго живе.
Нема гіршого ворога, як дурний розум.
З нього толку, як з козла молока.
Боїться, як торішнього снігу.
Весна днем красна, а на хліб тісна.
Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає.
Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
Так тебе люблю, що як не бачу, то вдень спати не можу!
Обібрав, як молоденьку липку!
На двох весіллях зразу не танцюють.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Свині на городі одна честь — поліно.
Якби хліб та одежа — то їв би лежа.
Говори до нього — як горохом об стінку.
Їздили та возилися і за дуба зачепилися.
Пішого сокола й ворони б’ють.
За що купив, за те й продаю.
Хто багато говорить, той мало творить.
Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що.
З хворої голови та на здорову.
От ми — так ми: вовки кобилу з’їли, а ми воза не дали!
Ворона маленька, та рот великий.
Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш.
Віл коня шукає, а кінь його виглядає.
Не хвали сам себе — нехай тебе люди похвалять!
Трапляється, що й по мудрому чорт катається.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Полохається, як заєць бубена.
Жінка для освіти, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу.
Ганяють, як зайця.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Бджола мала, а й та працює.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Сові сонце очі ріже.
Хитрого од лукавого не відрізниш.
Що правда, то не гріх.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше.
Багато няньок — дитина без ока.
Кожна корова своє теля лиже.
Перше — що я горілки і в рот не беру, друге — що й день не такий, а третє — що я вже дві випив.
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
На все є свій порядок.
Хто працює, той і врожай збирає.
Пора кумі і за розум взятися: не все пити — треба похмелятися; а з похмілля знову на весілля.
Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне.
Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.
Як була я дівчиною — до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею — перестали ходить і з водицею.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
.
***
Содержание страницы: украинские народные пословицы и поговорки.
(на украинском языке)
.
.
